Що робити, якщо всі грають дуже добре? (Говард Суейнс)
Всім відомо, що в турнірі з покеру може перемогти будь-хто. Дайте слабкому гравцеві хороші карти, і він обіграє всіх професіоналів.
Це було відомо ще давним-давно, і зараз нічого не змінилося, проте в наші дні причина криється в іншому. Зараз практично всі грають добре – в цьому то і є проблема! У деяких турнірах перевага гравців один над одним, здається, відсутня взагалі.
Нещодавно я дивився запис турніру супер-хайроллерів з одного з етапів EPT в Барселоні. Турнір з €50,000 з ре-ентрі зібрав кращих з кращих.
А зараз увага – імена тих, кому не вдалося дістатися до фінального столу: Філ Айві, Даніель Неграну, “ElkY”, Євген Качалов, Філіп Грюссем, Тобіас Ренкенмайер, Скотт Сівер, Кріс Мурман, Сорель Міцці і Джонатан Дюамель.
На фінальний стіл вийшли: Ден Сміт, Майк МакДональд, Майк Уотсон, Джейсі Альворадо, Іларій Сахаміс, Талал Шакерчі і Ерік Сайдел.
Читайте також: Як виміряти успіх в покері (Ед Міллер)
Різниця в стеках була невелика, а значить, всі вони претендували на звання чемпіона. Ймовірно, тільки Джим МакКрінк, бізнесмен з Лас-Вегаса мав менші шанси на перемогу. Однак він зміг би виграти, якби йому добре заходило. Ніхто б не здивувався.
Дивлячись на все це, виникає питання: «Навіщо ці люди грають один з одним? Де велью?»
Звичайно, отримати титул в такому складі – заманливо, не кажучи вже про приз майже в 1 млн. євро … Однак навряд чи одного з цих гравців почали б вважати кращим завдяки цьому успіху. Всім зрозуміло, що виграв той, для кого все вдало складалося.
Читайте також: Дисперсія в покері – друг ваш!
Так вийшло, що чемпіоном став Ден Сміт, у якого продовжився його неймовірний апстрік. Він виграв турнір супер-хайроллерів в Австралії, потім 3 турніри по $5k в Монте-Карло і, за його власними словами, відчував він себе впевнено, а удача була на його боці.
У цьому турнірі він двічі зібрав каре, виграв роздачу АК> AK, а потім зловив старший фул-хаус на рівері проти молодшого фулл-хауса Ренкенмайера.
Очевидно, Ден Сміт – відмінний гравець, але всім було б важко програти, маючи такі карти.
Зрозуміло, ми всі розуміємо, що покер – гра майстерності, а вплив удачі не такий великий, особливо на довгій дистанції. Проте мушу признатися, я боюся, що зараз вдача – визначальний фактор успіху у великих турнірах через те, що рівень гри вкрай високий.
Кращі гравці завжди намагаються знайти оптимальну стратегію. Що ж станеться, якщо ми посадимо всіх їх за один стіл? Коли всі грають практично ідеально, то переможця може визначити тільки одне – удача.
Читайте також: Хочеш досягти успіху в покері? – Навчиться не зациклюватися тільки на ньому (Алекс Фітцджеральд)
Автор: Говард Суейнс
Переклад: poker.org.ua
А де ж відповідь на запитання в заголовку? Відповідь можу написати сам – чекати поки вдача повернеться до тебе передом.
Якщо всi грають добре, треба встати з мiсця, сказати дякую за гру, та пiти до мiсця, де хоч хтось грає гiрше за тебе)
))) Якщо за десять хвилин гри ви не змогли визначити лузера за вашим столом, то цей лузер – ви. 🙂
Це прислівя звучить трохи по іншому – якщо за 10 хв гри ви не визначилися хто є хто за вашим столом, то ви фіш (риба) ))))))
Завжди думав, що в покері везіння відіграє більшу роль ніж майстерність, тому що перемогти суперника на дистанції і залишитися з плюсовим балансом, ти маєш бути на голову вище нього.