Моя найважливіша стаття (Мейсон Мальмут)

Моя найважливіша стаття (Мейсон Мальмут)
Мейсон Мальмут

Мейсон Мальмут

Приблизно 33 роки тому мене направили на Захід – працювати в Бюро перепису населення США. Наближався перепис 1980. Звичайно ж, коли я прибув на нове місце – в Південну Каліфорнію – я відкрив для себе азартні ігри і вони мене зачарували.

Як багато хто з вас знають (і ті, хто ще не знає) – я пишу про покер і азартні ігри вже довгий час. Так вийшло, що ця моя стаття, написана майже 30 років тому – в листопаді 1983 – найважливіша стаття під моїм авторством. Насправді це друга моя стаття, яка була надрукована. Вона з’явилася в журналі Gambling Times, який перестав існувати в кінці 80-х (так що сумніваюся що хтось зможе знайти оригінал, хоча у мене до цих пір є всі випуски журналу).

У будь-якому випадку, стаття називалася «Самооцінка і ставочне попурі», проте в Gambling Times вона була опублікована під назвою «Самооцінка а також деякі інші теми». Пропоную Вашій увазі її частину.

Читайте також: Що таке силовий покер (Дойл Брансон)

Самооцінка (застосовно до азартних ігор) маловідома тема, хоча і надзвичайно важлива. Її визначення – очікування не змінюється від гри до гри. Коли воно змінюється – можна знехтувати числом партій. Давайте поглянемо на кілька прикладів.

Приклад 1: Ви граєте в крепс. Ціна кожного кидка – $1. Після 10000 кидків Ви підняли ставку до $1 млн на кидку під номером 10001. Незважаючи на те, що «врізається» в пам’ять саме остання ставка, з точки зору статистики Ви кинули кості один раз.

Приклад 2: Ви – регуляр покеру на середніх лімітах. Випадково (не знайшовши гру на своєму ліміті) Ви йдете на високі ліміти. Чи спрацьовує концепція «у всіх однаковий результат на довгій дистанції»? Ні. Ваш результат в довгостроковій перспективі сильно залежатиме від результату у «великих» іграх (тобто з точки зору статистики Ви толком не грали в покер, хоча, можливо, Ви провели за столами дуже багато часу). Якщо порахувати, що Ви не є некомпетентним гравцем, то в цих іграх результат буде визначатися удачею, а не Вашими вміннями. Рішення – грати в ту гру де у Вас є перевага, засноване на вмінні. Якщо у Вас недостатньо досвіду – протягом невеликого відрізка часу грайте за високими ставками і сподівайтеся на те, що Ви досить щасливі.

Приклад 3: Ви – гарний гравець в блекджек. Ви були «знищені» набагато більше разів ніж повинні були бути (по ймовірності). Чи означає це, що проти Вас грають нечесно? Можливо. Але пам’ятайте, що Ви не тільки не міняєте ставку, а й шанси кожного разу різні. Ефект невірної самооцінки поступово зростає і Ваш шанс «пролетіти» значно вищий, ніж Ви думаєте. Напевно саме тому Кен Устон (див. його книгу «Блекджек на мільйон») стверджує що він «лопався» набагато частіше, ніж очікував.«Теорія азартних ігор та інші теми»

Так чому ж це все так важливо? Наскільки мені відомо, я є одним з перших хто глянув на цю проблему ширше. До цього були лише прості ймовірності, або поверхово згадувалося стандартне відхилення. Більш того, ця стаття поклала початок 2+2 як журналу і, багато в чому, складнішому аналізу ігор взагалі. Так, я знаю, що це досить гучне твердження. Але я впевнений – багато хто з вас успішні тому, що колись, багато років тому, ці кілька абзаців були надруковані у безвісному журналі.

Звичайно, я не зупинився на цьому. Грунтуючись на цій концепції самооцінки я написав статтю «Вимоги до банкроллу», яка була представлена на конференції, присвяченій азартним ігорам і ризику. Вона пройшла в 1987 році і була спонсорована  Університетом Невади (за цей матеріал я отримав премію і пізніше опублікував його у своїй книзі «Теорія азартних ігор та інші теми»).

Однак не всі порахували мої ідеї настільки ж витонченими і відразу ж з’явилося безліч критиків. Можливо, найбільш ексцентричним був один відомий публіцист в області азартних ігор. Він стверджував, що я жодного разу не математик і не статистик. І організував на своєму сайті конкурс, де запропонував кожному придумати назву підручника з математики або статистики спираючись на термін «самооцінка». Він швидко закрив конкурс після того як я подзвонив йому і запропонував два варіанти назви. Звичайно, адже він не знав, коли вперше з’явився цей термін.

Одна з причин написання цієї статті – моє бажання показати як щось невелике іноді призводить до несподіваних наслідків. 30 років тому у мене була відмінна робота в авіакосмічній промисловості та я не міг собі уявити що всього через кілька років моє покликання так різко зміниться. Але я слідував за своєю мрією і сьогодні у нас є 2+2, де безліч молодих публіцистів створюють собі ім’я і згодом друкуються самостійно або в іншому видавництві.

Автор: Мейсон Мальмут
Джерело: Two Plus Two Magazine
Переклад: poker.org.ua

Написати коментар


Увійдіть або зареєструйтеся, щоб залишити коментар.