Два способи менше програвати за столом (Роберт Вуллі)

Найімовірніше ви знаєте, хто такий Ед Міллер. Він пише статті для журналу Card Player, і він також є автором і співавтором тони відмінних книг по стратегії покеру. Він один з моїх улюблених авторів книг з покеру.

Днями, на своїй сторінці у Фейсбуці Ед поставив одне провокаційне запитання:

«Якщо ви вважаєте себе плюсовим гравцем на рівні ваших лімітів, то що є основним у вашій стратегії, що дає вам едж?»

Не дивлячись на те, що я можу здатися хвальком, мені здається, я роблю багато різних речей краще, ніж мій середній суперник. Як я можу вивести якусь одну річ, яка виходить у мене найкраще?

Читайте також: Припини скаржитися на невдачі (Роберт Вуллі)
Вам просто не щастить або ви погано граєте? (Ед Міллер)

Але я всерйоз поставився до питання Еда і досить довго думав, перш ніж видати одну конкретну відповідь. Звичайно, я не можу статистично довести, що саме ця річ є моїм найголовнішим еджем, але, як на мене, вона є найкращим кандидатом на цю роль. Я втрачаю менше грошей в невдалі дні.

Коли я граю в плюс, я не можу сказати, що справи йдуть прямо неймовірно добре. Мій профіт цілком вписується в рамки скромного і середньостатистичного для рега на моїх лімітах, і мене це цілком влаштовує. Але більшість гравців у покер, коли вони починають програвати, програють багато, зливаючи профіт за кілька днів стабільного плюсу всього за одну невдалу сесію. Зі мною такого не трапляється.

І цю мою перевагу можна розбити на дві конкретних риси мого характеру: я добре протистою тільту і я ніколи не прив’язуюся до гри і тому легко можу покинути свій стіл в будь-який момент сесії.

Боротьба з тільтом

Мені здається, що я куди більш емоційно стабільний, ніж більшість моїх суперників. Я спокійно переношу череду бедбітів. Звичайно, мене дратують такі моменти, але я швидко приходжу в норму.

Замість того, щоб почати грати агресивно і відчайдушно в надії вийти в нуль, розширюючи свій діапазон і збільшуючи частоту блефоф (як реагують на довгі мінусові сесії більшість гравців) я починаю планувати, як мені отримати перевагу над гравцями, які можуть вирішити, що я впав в тільт і почну грати описаним чином.

Відхід

Однією з найпоширеніших поганих звичок гравців у покер є звичка швидко закінчувати ігрову сесію, коли ти виграєш для того, щоб убезпечити профіт, але продовжувати грати вище норми, коли програєш в спробі повернути втрачене, перш ніж піти з-за столу. Найчастіше через це поганий день перетворюється в жахливий.

Пару років тому Стів Золотов написав статтю для Card Player, в якій він якраз розкривав цю тему. З його слів: «подивіться на 5 ваших найбільших перемог і 5 найбільших поразок. Якщо ви грали більше часу під час мінусових сесій, ніж під час плюсових, то у вас серйозна проблема з дисципліною. Якщо ви позбудетеся від цього шкідливого шаблону поведінки, то ви практично напевно збільшите рівень вашого профіту за місяць».

Особисто я досить легко протистою бажанням продовжити мінусову сесію, і здебільшого причина полягає в тому, що я вирішив дотриматись поради Золотова. Я провів підрахунки за своїми результатами і дізнався, що якщо я втрачаю два бай-іна, то я практично ніколи не показую профіт на третьому, або четвертому. Цього усвідомлення було достатньо для того, щоб змінити мою поведінку. Тепер, якщо я втрачаю 2 бай-іна, я просто вимикаю комп’ютер і оголошую велику перерву. У деяких випадках до наступного дня.

Читайте також: Невігластво і апатія (Стів Золотов)

Часом я програю через невдачу. Часом через власні помилки. Часом я опиняюся за столом, де сидить більше акул, ніж фішів. Але ось у чому дійсно полягає проблема, так це в тому, що я не знаю, що саме є причиною моїх поразок в дану секунду.

Так, легко виправдатися, мовляв, я програю, бо не щастить, але найчастіше це буде невірний діагноз. Я не довіряю собі настільки, щоб з упевненістю стверджувати, що проблема полягає у «тому-то». Зрештою, якщо я не граю на максимумі своїх можливостей, то як я можу знати, що саме не так? Тому я не намагаюся аналізувати свою гру. Я просто призначаю «перерву». Буду розбиратися, коли мізки прочистяться.

Читайте також: Сім разів відміряй: що потрібно перевірити на префлопі (Роберт Вуллі)

Звичайно, деколи трапляється й таке, що я покидаю якусь вигідну гру, як писав мій колега, Джеймі Керстеттер в одній зі своїх останніх статей «гра, в якій ти опиняєшся за одним столом з усіма акторами мультика Знайти Немо». Але найчастіше я оберігаю себе не так від власної поганої гри як від своєї неможливості зрозуміти, що я зараз граю погано. Дві ці проблеми завжди йдуть поруч.

Висновок

Якщо у вас є проблеми з тільтом, почитайте що-небудь з книг Томмі Анджело, якого дійсно можна назвати «гуру тільту». Якщо ж ви постійно затягуєте ваші мінусові сесії, і зливаєте профіт за кілька днів наполегливої праці, то вам варто навчиться обмежувати себе, наприклад поставивши собі ліміт на кількість програних за одну сесію бай-інів. Йдучи з-за столу ви не позбавляєте себе покеру назовсім, пам’ятайте про це.

Обидві ці проблеми вирішити складно. Вони обидві вимагають від вас пристойної кількості терпіння і дисципліни. Але саме ці проблеми, можливо, відділяють вас від статусу плюсового гравця, або заважають вам почати заробляти більше. Адже для того, щоб заробляти більше в покері також треба вміти і програвати менше.

Читайте також: 24 речі, які я б хотів почути до того, як почав грати в покер (Натан Вільямс)

Автор: Роберт Вуллі
Джерело: pokernews.com
Переклад: poker.org.ua