Покер для “чайників”, частина 25: Як не дати банку вирости, а головне – навіщо?

Що якби вам в один прекрасний момент запропонували б продати ваш стек? Яка б була його вартість і як не дати вирости банку даремно, сьогодні ми поговоримо саме про це.

Турніри, в яких структура виплати призів фіксована, мають якусь відмінну особливість.

Полягає вона в тому, що подальша фішка, виграна вами, буде коштувати менше, ніж попередня.

Скільки коштував би ваш стек, якщо його продати?

Розглянемо ситуацію на конкретному прикладі. Ви граєте в чемпіонаті з безлімітного холдему в $10000.

Вам дозволено здійснити продаж фішок тому, хто розміститься за столом замість вас, наприклад вашому другу.

Теоретично це той гравець, який програє, раніше чи пізніше, не важливо. Як думаєте, скільки він заплатить за ці фішки? 10000$? Чи менше?

Звичайно, менше. Адже число фішок буде постійно зростати, а наступна, як ми пам’ятаємо, коштує менше попередньої.

З цього виходить, що у цього гравця, щоб зрівняти шанси, немає потреби оплачувати повну вартість стека.

Знову ж таки, приклад.

Уявіть, що у вас фішок вже практично на $2 000 000. Загальний бай-ін – $3 000 000. Ось і подумайте, який сенс платити $1 000 000, якщо розмір першого призу складе тільки 1 000 000$?

Само собою, бувають і винятки. Для їхнього розуміння – приклад третій (для статусу середнього гравця). Припустимо, ви доводите суму до $230 000 з 10 000 початкових.

Так як третій приз складе порядку $700 000, то, зрозуміло, що продаж фішок за номінальною вартістю є дурницею.

Якщо ж ви маєте статус кращого гравця, або кращим стане той, про кого ми говорили вище, то йому буде доцільно, тобто вигідно, викупити ваші фішки вартістю $10000 за, скажімо, $30000.

Якщо ви маєте, наприклад, $32 000, цей хлопець (цілком можливо, дівчина) заплатить, швидше за все, $50000 за підвищений стек.

Інакше кажучи, вигравши додатково $11000, ви знімете з нього плюс $20000.

Виходить, що (не рахуючи рідкісних винятків) втрата з програних фішок не дорівнює прибутку з виграних фішок.

Як не дати банку вирости, а головне навіщо?

З продажем фішок розібралися. Тепер подумаємо, як же запобігти зростанню банку.

Метри покеру рекомендують не лізти зі шкіри геть заради отримання переваги (яка буде незначною) на початку руки. Робити це необхідно лише в тому випадку, коли є можливість вкрасти банк.

Якщо ви залишите бет на потім, ризик, звичайно, зменшите, але і зміните характер всієї подальшої здачі.

Піднімаючи зайвий раз ставку, отже, збільшуючи банк, ви залишаєте опонентів у грі на більш тривалий період.

При цьому виникає ризик того, що доведеться кинути карти, чого не сталося б у випадку з маленьким банком. Все це тільки підвищить вашу уразливість.

І ще. У разі великого банку опоненти будуть набагато частіше перетягувати. А у вас в цей момент може бути краща рука.

У підсумку, банк виграєте не ви, хоча й могли б, якби не підвищили банк. Тому, займаючи в турнірі статус кращого гравця, всіляко уникайте подібних ситуацій.

Є ще одна причина, по якій не потрібно давати банку рости. При чому, діє вона як в турнірах, так і в звичайних іграх.

Її суть – так легше прочитати карти суперників. Великий банк не дозволить вам звести до мінімуму набір можливих комбінацій.

А оскільки ви – кращий гравець, отже, читання карт опонентів в першу чергу на руку саме вам. Як мовиться, все геніальне – просто.

Чи потрібно розраховувати погодинні ставки?

Ось дивіться, наприклад, фрізаут за 1 000$. Ви граєте проти воістину кошмарного суперника. Якщо перманентно «натискати» і не пускати гру на самоплив, то можна сміливо говорити про вашу впевнену перемогу.

Ви будете красти безліч анте, змушувати супротивника зрівнювати ставки у програшних ситуаціях, загалом вигравати.

Отже, станете побоюватися великого банку, при якому ваша перевага буде практично нікчемною.

У разі гри в стад зникне можливість поставити велику суму на 4-й вулиці, навіть при врахуванні того, що за рахунок перших карт утворився стріт-флеш.

Перейдемо до розрахунків. Якщо ви будете вести гру таким методом, то шанс виграшу фрізауту складе 90%. Відповідно, EV = $800.

Вигравши десять разів, відрив складе $8 000. При п’ятигодинному часі гри приблизна ставка – $160/1 годину. Звідси $160 = $800:5.

Може статися таке, що вам заманеться зіграти на великий банк, даючи опонентові мінімальні шанси.

За попередніми розрахунками, ви припускаєте, що подібна стратегія зменшує можливість виграшу матчу до 75%, а фрізаут займатиме тільки 2 години замість п’яти.

Зрозуміло й те, що виграш впав до $500. Виходить $500=75-25. При цьому ваша погодинна ставка виросла до $250. 250$=500$:2.

Як же, все-таки, грати? Запитаєте ви. Однозначної відповіді не існує. Щоб відповісти, необхідно для початку з’ясувати, який саме сенс буде вкладений в 3 години, зекономлених вами.

Якщо протягом цього часу вам не потрібно займатися будь-якою іншою діяльністю, то, можливо, кращим варіантом стане більший заробіток під час більш низьких погодинних ставок.

Зазвичай гравці (у разі не надто напруженої гри) роблять вибір на користь $800 за 5 годин, а не $500 за дві.

Чому?

Та яка різниця скільки годин «пробайдикувати», два чи п’ять? Зате різниця у виграші складе цілих $300, а це, по суті, не так вже й мало.

Якщо ж ситуація протилежна неробству, і за ці 3 години ви можете заробити в іншому місці більше, приміром $450, то ясна річ, потрібно грати 2 години, тому як $950 більше, ніж $800.

Є і другий варіант, при якому потрібно вибирати коротку гру. Застосовувати таку тактику слід в тому випадку, коли вам відомо, що з даним супротивником буде можливо зіграти ще один фрізаут.

Якщо він забажає вести з вами десятигодинну гру в тій кількості фрізаутів 1000$, що вийде за цей час, то ваш виграш складе близько 2500$ (а не +1600$), якщо матчі будуть коротшими.

Крім іншого, якщо вам буде вдаватися вигравати близько 90% матчів, то опонент буде скоріше здаватися.

Підбивши підсумок сказаному, можна відзначити, що під час турнірної гри особливо переживати з приводу погодинної ставки не варто.

Хіба, коли у вас є на прикметі вигідний сателіт або звичайна гра, куди можна відправитися після програшу.

Джерело: pokerlistings.com